Спадкування інвестиційних сертифікатів

Згідно Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", інвестиційні сертифікати відносяться до пайових цінних паперів, а цінні папери - це об'єкти цивільних прав, отже, відповідно до "Цивільного Кодексу України" - "Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи". Отже інвестиційні сертифікати можна продавати, дарувати, залишати в спадщину.

Для переходу акцій у спадщину спадкоємці померлого акціонера зобов’язані виконати наступні дії:

1) звернутися в державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини з заявою про прийняття спадщини та/або про видачу свідоцтва про право на спадщину (якщо спадкоємець уже фактично прийняв спадщину);

2) після одержання свідоцтва про право на спадщину здійснити перереєстрацію прав власності на акції у реєстроутримувача (при документарній формі випуску акцій) або у зберігача, у якого померлим акціонером був відкритий рахунок у цінних паперах (при бездокументарній формі випуску акцій).

Законодавством встановлений шестимісячний строк, протягом якого спадкоємці повинні здійснити дії з прийняття спадщини. Однак, згідно зі ст. 549 ЦК України і п. 113 "Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженої наказом Мінюсту від 14.06.1994 р. № 18/5 (далі ‑ Інструкція № 18/5), спадкоємець, що вступив у фактичне володіння майном спадкодавця, і зокрема у володіння його іменними цінними паперами, розглядається як такий, що прийняв спадщину. Такий спадкоємець може звернутися з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину і після закінчення шестимісячного строку (законом не обмежений термін видачі свідоцтва про право на спадщину особам, що прийняли спадщину). Крім того, прийняття навіть частини спадщини розглядається як прийняття спадщини в цілому (п. 111 Інструкції № 18/5).

У випадку успадкування акцій у документарній формі перереєстрація прав власності здійснюється реєстроутримувачем, що веде реєстр акціонерів товариства, акції якого перейшли в спадщину. Пунктом 7.17. "Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних паперів", затвердженого рішенням ДКЦПФР від 26.05.1998 р. № 60, визначається перелік документів, необхідних для внесення до реєстру змін, зв’язаних з переходом акцій у спадщину:

- оригінал або нотаріально засвідчена копія свідоцтва про право на спадщину (передається реєстроутримувачу);

- сертифікат цінних паперів (передається реєстроутримувачу).

Після представлення реєстроутримувачу зазначених документів до реєстру вноситься запис про нового власника акцій.Реєстроутримувач погашає сертифікат акцій, виданий на ім’я померлого акціонера, і видає спадкоємцеві новий сертифікат акцій. Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про Національну депозитарну систему і особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10.12.1997 р. (далі – Закон про НДСУ) сертифікат акцій є документом, що підтверджує право власності на дані цінні папери.

У випадку переходу в спадщину акцій, випущених у бездокументарній формі, зберігачем, у якого був відкритий рахунок у цінних паперах померлого акціонера, проводиться безумовна операція з переказу акцій померлого акціонера на рахунок у цінних паперах, відкритий його спадкоємцеві (спадкоємцям). Підставою для такого переказу є свідоцтво про право на спадщину, представлене спадкоємцем (п. 5.10.9 Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 26.05.1998 р. № 61).

У випадку відсутності в спадкоємця (спадкоємців) рахунку в цінних паперах, він (вони) повинні відкрити такий рахунок у будь-якого зберігача, що має відповідний дозвіл ДКЦПФР. Підтвердженням права власності на акції є виписка з рахунку в цінних паперах, що видається спадкоємцеві зберігачем (ч. 4 ст. 5 Закону про НДСУ). Тільки з моменту зарахування акцій на рахунок у цінних паперах, відкритий спадкоємцем у зберігача, або з моменту внесення реєстроутримувачем відповідного запису до реєстру акціонерів і видачі сертифіката акцій до спадкоємців переходить право власності на акції померлого акціонера (ст. 5 Закону про НДСУ).

У відношенні цінних паперів у бездокументарній формі ст. 5 чітко встановлює, що право власності переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на його рахунок у зберігача. Таке ж правило діє і для знерухомлених цінних паперів. Однак відносно іменних цінних паперів у документарній формі, відповідно до діючого законодавства, при зміні власника акції старий сертифікат вилучається реєстроутримувачем і погашається, а власникові видається новий сертифікат. Представляється, що саме з моменту внесення особи до реєстру власників іменних цінних паперів і видачі йому сертифіката акцій до нього переходить право власності на цінні папери. І саме даний сертифікат, а не свідоцтво про право на спадщину, визнається документом, що підтверджує право власності на акції (ч. 4 ст. 5 Закону про НДСУ).

Якщо в померлого акціонера є декілька спадкоємців, то можуть мати місце наступні варіанти визначення власника акцій:

а) всі акції можуть перейти у власність одного зі спадкоємців, відповідно до угоди між спадкоємцями або рішенням суду про розділ спадкового майна (іншим спадкоємцям виділяється рівноцінне за вартістю майно або виплачується грошова компенсація);

б) акції можуть бути розділені між спадкоємцями відповідно до часток у спадковій масі, що належать кожному з них за законом або за заповітом, або в іншому співвідношенні, визначеному угодою спадкоємців або рішенням суду;

в) акції можуть знаходитися в спільній частковій власності спадкоємців (частки спадкоємців-співвласників будуть дорівнювати їх часткам у спадщині).

Однак основні проблеми виникають у тих випадках, коли у померлого акціонера немає спадкоємців або вони невідомі, а також якщо спадкоємці не поспішають оформити свої права на спадщину. У даному випадку можливі кілька варіантів рішення питання відносно права власності на акції померлих акціонерів ‑ перехід акцій у власність держави на підставі спадкування (ст. 555 Цивільного кодексу України) або як безхазяйного майна (ст. 137 Цивільного кодексу України).